Тріолет 43

Микола Мотрюк

Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан, Шалений страсті ураган... Ти невідомість, ти — мій космос... У невагомість... мінус осмос... Паду у чорний океан... Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Моє спасіння, мій тиран... Троянда чорна, й білий лотос, Життя колиска, і танáтос... На моїй шиї твій аркан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Жарка пустеля, і оазис Від сніжних гір аж до саван... Прокляття древнє, й талісман, Жарка пустеля, і оазис... Бентежиш, аж впадаю в стазис, З солодких не звільнюсь кайдан... Ти — безкінечність, ти — мій космос... Чуттів стихія... вир... вулкан...

2024-06-20 06:48:50

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Ну дуже чуттєво😉

Відповісти

2024-06-21 06:46:43

1

Микола Мотрюк

@Н Ф Дякую)

Відповісти

2024-06-21 08:32:34

1

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4376

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1249