Тріолет 43

Микола Мотрюк

Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан, Шалений страсті ураган... Ти невідомість, ти — мій космос... У невагомість... мінус осмос... Паду у чорний океан... Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Моє спасіння, мій тиран... Троянда чорна, й білий лотос, Життя колиска, і танáтос... На моїй шиї твій аркан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Жарка пустеля, і оазис Від сніжних гір аж до саван... Прокляття древнє, й талісман, Жарка пустеля, і оазис... Бентежиш, аж впадаю в стазис, З солодких не звільнюсь кайдан... Ти — безкінечність, ти — мій космос... Чуттів стихія... вир... вулкан...

2024-06-20 06:48:50

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Ну дуже чуттєво😉

Відповісти

2024-06-21 06:46:43

1

Микола Мотрюк

@Н Ф Дякую)

Відповісти

2024-06-21 08:32:34

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1985

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1425