Тріолет 43

Микола Мотрюк

Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан, Шалений страсті ураган... Ти невідомість, ти — мій космос... У невагомість... мінус осмос... Паду у чорний океан... Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Моє спасіння, мій тиран... Троянда чорна, й білий лотос, Життя колиска, і танáтос... На моїй шиї твій аркан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Жарка пустеля, і оазис Від сніжних гір аж до саван... Прокляття древнє, й талісман, Жарка пустеля, і оазис... Бентежиш, аж впадаю в стазис, З солодких не звільнюсь кайдан... Ти — безкінечність, ти — мій космос... Чуттів стихія... вир... вулкан...

2024-06-20 06:48:50

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Ну дуже чуттєво😉

Відповісти

2024-06-21 06:46:43

Микола Мотрюк

@Н Ф Дякую)

Відповісти

2024-06-21 08:32:34

Інші вірші поета

Тріолет 7 Сонет 39 Тріолет 5 Сонет 14

Інші поети

Anntuanetta

@Anntuanetta

Псина

@darth_silence

Lucy

@kayla_deyvis

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

9432

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12241