Тріолет 15
Микола Мотрюк
Мені б змогти накласти вето, Мені б не думати змогти... Якби хтось міг сказать одверто, Що на думки накласти вето Даремно намагатись вперто: В ярмо кохання не впрягти... Тут не працює право вето, Живим лишитися б змогти... Що було скрите — розпростерто, Зуміла душу роздягти... Все, що загоїлось — роздерто, Що було скрите — розпростерто... У пам'яті ім'я не стерто... Якби хтось міг застерегти: Тут не працює право вето... Не думать — жити не змогти...
2023-01-11 17:12:53
16
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
Спасибі за коментарі...)
Відповісти
2023-01-11 19:35:31
Подобається
Галина Соколишин
Чудова поезія. Бере за душу
Відповісти
2023-01-12 20:36:34
2
Микола Мотрюк
@Галина Соколишин Дякую Вам...
Відповісти
2023-01-12 20:38:01
1
Інші вірші поета
Сонет 7 Тріолет 31 Сонет 14 Тріолет 45
Інші поети
Glory LoveWorld
@Glow_Heavenly_Broadcast
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1817
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2442