Сонет 23
Микола Мотрюк
О, де ж ти, моя зоре світанкова, Провісник дня і перемого тьми..? Надії догора свіча воскова Перед зачиненими ворітьми… Я, мов летюча куля паперова, Що спалахнула миттю від іскри… Та, не мовчи! Скажи хоча б півслова..! Запізно… попіл рознесли вітри… І знову темрява безмовна й мертва… Поета серце — необхідна жертва, Але душа — безсмертна і жива… Літа в безмірні далі і простори, У пропасті й понад високі гори, Де зорі тьмяне світло пролива…
2021-08-22 20:50:17
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
О, цей вірш дуже цікавий тим, що кожен раз, коли його читаєш, відкриваєш нове значення. В ньому можна побачити і чекання нового дня, і прагнення до нових звершень, і відродження душі... Тут взагалі кожен вислів і рядок можна осмислювати окремо. Чудовий вірш👍
Відповісти
2022-11-04 12:49:48
1
Микола Мотрюк
Дякую.)
Відповісти
2022-11-04 12:57:49
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 22 Тріолет 17 Шипшинова журба Сонет 35
Інші поети
R..
@Djihad
Yaroslav
@voditel_sudby
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1157
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8885