Сонет 23
О, де ж ти, моя зоре світанкова, Провісник дня і перемого тьми..? Надії догора свіча воскова Перед зачиненими ворітьми… Я, мов летюча куля паперова, Що спалахнула миттю від іскри… Та, не мовчи! Скажи хоча б півслова..! Запізно… попіл рознесли вітри… І знову темрява безмовна й мертва… Поета серце — необхідна жертва, Але душа — безсмертна і жива… Літа в безмірні далі і простори, У пропасті й понад високі гори, Де зорі тьмяне світло пролива…
2021-08-22 20:50:17
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
О, цей вірш дуже цікавий тим, що кожен раз, коли його читаєш, відкриваєш нове значення. В ньому можна побачити і чекання нового дня, і прагнення до нових звершень, і відродження душі... Тут взагалі кожен вислів і рядок можна осмислювати окремо. Чудовий вірш👍
Відповісти
2022-11-04 12:49:48
1
Микола Мотрюк
Дякую.)
Відповісти
2022-11-04 12:57:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4938
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2131