Рондо Діві Марії

Микола Мотрюк

Тобі молитва ця, Пречиста, Тобі, о Мати, мій поклін, Дорога бо моя терниста, Й не раз смерть бігла навздогін... Подій минулих відгомін З осколків залишив намисто. За те, що вберегла від мін, Тобі молитва ця, Пречиста... Корона на Тобі огниста, О, Діво, Зоре серед зір, У бідах помічнице бистра, Тобі, о Мати, мій поклін. Коли здавалось, був один, Твоя усмішка промениста Розсіювала тьму і тлін, Дорога бо моя терниста, Гориста, звивиста, імлиста... І ціливсь в мене карабін, Повз куля пролітала з свистом, Й не раз смерть бігла навздогін... Хай вже не людно серед стін, Й до храму стежку вкрило листом — Проб'ється крізь тумани дзвін... Безмежно дякую... Твій син... Тобі молитва ця, Пречиста... -------------------------------------------- Дякую тобі, Мамо... Ти завжди мене рятувала...

2024-10-08 03:28:25

4

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1277

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11295