Рондо Діві Марії
Микола Мотрюк
Тобі молитва ця, Пречиста, Тобі, о Мати, мій поклін, Дорога бо моя терниста, Й не раз смерть бігла навздогін... Подій минулих відгомін З осколків залишив намисто. За те, що вберегла від мін, Тобі молитва ця, Пречиста... Корона на Тобі огниста, О, Діво, Зоре серед зір, У бідах помічнице бистра, Тобі, о Мати, мій поклін. Коли здавалось, був один, Твоя усмішка промениста Розсіювала тьму і тлін, Дорога бо моя терниста, Гориста, звивиста, імлиста... І ціливсь в мене карабін, Повз куля пролітала з свистом, Й не раз смерть бігла навздогін... Хай вже не людно серед стін, Й до храму стежку вкрило листом — Проб'ється крізь тумани дзвін... Безмежно дякую... Твій син... Тобі молитва ця, Пречиста... -------------------------------------------- Дякую тобі, Мамо... Ти завжди мене рятувала...
2024-10-08 03:28:25
4
0
Інші вірші поета
Сонет 36 Тріолет 27 Тріолет 39 Сонет 22
Інші поети
Haru Goyang
@AppelmoiSenpai
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5303
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167