Привіт від осені
Столітній дуб розкинув руки ввись,
Забутий шлях за подорожнім скучив,
Сховалась білочка руда кудись,
Снігур червоні щоки набундючив.
Багряний лист кленовий, наче жар:
Поглянеш — ýсмішкою загоришся...
Ніде нікого... і не видно хмар,
Та й вітер, вже як тиждень, забарився.
Привіт від осені передала
Черешня лісова огнем сліпучим,
Ожина вп'ялась в одяг й не пуска,
І терен зóрить поглядом колючим.
В журбі поникло віття край води —
Блідозелені батоги вербові,
Ставок у зарослях сухої рогози...
Вдихаю спрагло бір старий сосновий.
Прощальний подих літнього тепла...
Згасає день, а з ним — печалі,
Зі сходу небо фіолетом студить,
Морозом в спину дихає зима.
Червоним шалом розлилáсь заграва,
Імлмсті гори обернулись в тінь,
За обрій тягне, мáнить далечінь...
Креснули мрії... і в полон забрали.
27.10.2019
2021-07-10 11:59:24
5
2