Сонет 33

Микола Мотрюк

Прогулюючись берегом повз рибаків Шукав Наставник учнів для звіщання Царства. Заради спасу людства, а не марнославства, Щоб осявали світ, ясніше маяків... Та я не квітка, взяв мене Ти з будяків. Я прагнув слави, втіх жадав земних, багатства... Це я той друг, що з жадібності і лукавства Продав Тебе за тридцять литих срібняків... Кричав: "Не знаю зроду Мужа цього..! Ні.!!", Тремтячі зимні руки грівши при вогні... Я виніс вирок гласом Понтія Пилата... На "трон" в вінці і в багряниці садовив, Твої святі ступні і хрест мій цвях пробив... А Ти ще досі мене любиш, немов брата...

2023-03-21 22:11:27

7

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Терті пляцки

Гарна поезія

Відповісти

2023-03-27 17:37:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3137

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5917