Сонет 33
Микола Мотрюк
Прогулюючись берегом повз рибаків Шукав Наставник учнів для звіщання Царства. Заради спасу людства, а не марнославства, Щоб осявали світ, ясніше маяків... Та я не квітка, взяв мене Ти з будяків. Я прагнув слави, втіх жадав земних, багатства... Це я той друг, що з жадібності і лукавства Продав Тебе за тридцять литих срібняків... Кричав: "Не знаю зроду Мужа цього..! Ні.!!", Тремтячі зимні руки грівши при вогні... Я виніс вирок гласом Понтія Пилата... На "трон" в вінці і в багряниці садовив, Твої святі ступні і хрест мій цвях пробив... А Ти ще досі мене любиш, немов брата...
2023-03-21 22:11:27
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Терті пляцки
Гарна поезія
Відповісти
2023-03-27 17:37:03
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 35 *** Тріолет 13 Тріолет 50
Інші поети
Bad Trip
@B1Sod
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2493
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2559