Тріолет 44

Микола Мотрюк

Минулого назад не вернеш, Не зупинити часу плин. Перетира світи, мов млин... Минулого назад не вернеш... Поклав би тин на той відтин, Як знав би, що не там повернеш... Минулого назад не вернеш, Не зупинити часу плин... Хоч як старайсь, тінь не здожéнеш... Не сій в ріллю гіркий полин — На ній не виросте ожин... Хоч як старайсь, тінь не здоженеш... Сред тьмяних не губись картин, Не воскрешай, що вже померло... Хоч як старайсь, тінь не здоженеш — Не сій в ріллю гіркий полин... Не стій над згарищем, бо змерзнеш, Ти згадок не тривож глибин: Твоя дорога — до вершин... Не стій над згарищем, бо змерзнеш — Пшеничних ізбери зернин, Хай крає ниву гострий лéміш. Минулого назад не вернеш, Ти не турбуйсь про часоплин.

2024-06-21 10:14:08

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Терті пляцки

Чудова поезія

Відповісти

2024-06-21 14:18:19

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3705

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4781