Сонет 29. Грішник

Микола Мотрюк

Яким, не знаю я, наступний буде крок... Пливе, куди подує вітерець, хмарина, Отак і я — не пан собі й на волосок... Куди спокуси позовуть — туди й стежина... Налитий колос золотий пожер грибок, Повила серце кам'яне глуха тернина, Укорінився глибоко в мені порок, Стер образ Божий, й стався я, немов тварина... Я душу в рабство пристрастей свою віддав, І, мов безумець, вихваляюся гріхами... Вже тілу опирáтися не до снаги... Я, Господи, на себе сам ярмо наклав, Я впав до власноруч зготованої ями... Прости, Ісусе... порятуй мене... спаси...

2023-01-06 20:58:35

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Сміливість визнавати свій порок - Це вже пів справи. Залишився крок... Чудово написаний вірш, в ньому стільки болю й муки передано. А мої слова - це не натяк на якусь недосконалість автора, а просто те, на що надихнув сам твір.

Відповісти

2023-01-07 09:42:21

Подобається

Микола Мотрюк

@Лео Лея Ніхто не є досконалий... Спасибі за коментар.

Відповісти

2023-01-07 09:54:08

1

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9105

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2398