Сонет 29. Грішник
Яким, не знаю я, наступний буде крок... Пливе, куди подує вітерець, хмарина, Отак і я — не пан собі й на волосок... Куди спокуси позовуть — туди й стежина... Налитий колос золотий пожер грибок, Повила серце кам'яне глуха тернина, Укорінився глибоко в мені порок, Стер образ Божий, й стався я, немов тварина... Я душу в рабство пристрастей свою віддав, І, мов безумець, вихваляюся гріхами... Вже тілу опирáтися не до снаги... Я, Господи, на себе сам ярмо наклав, Я впав до власноруч зготованої ями... Прости, Ісусе... порятуй мене... спаси...
2023-01-06 20:58:35
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Сміливість визнавати свій порок - Це вже пів справи. Залишився крок... Чудово написаний вірш, в ньому стільки болю й муки передано. А мої слова - це не натяк на якусь недосконалість автора, а просто те, на що надихнув сам твір.
Відповісти
2023-01-07 09:42:21
Подобається
Микола Мотрюк
@Лео Лея Ніхто не є досконалий... Спасибі за коментар.
Відповісти
2023-01-07 09:54:08
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3191
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3983