Сонет 6
Микола Мотрюк
Небес холодний океан опалом грає, Яріють калинові гребні сірих хвиль, Змішались у контрасті лютім шторму барви Й пролились камуфляжем на костелу шпиль. Безсонні п'яні ночі з спокоєм порвали... Зневірившись й не докладаючи зусиль, Плететься муж, в якім чесноти повмирали, Просякнувши етилом аж до сухожиль. Не там шукав себе, і не себе знайшов ти... А все десь поблизу було і вочевидь... Дарма дозволив Божий Глас в собі збороти... Роки пройшли, й все ж не зумів собі простить, Та Бог усе простив, промовивши з Голгофи: "Я ні на мить не припиняв тебе любить..." 18.12.2019
2021-07-10 12:29:50
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
А ми опираємось((
Відповісти
2021-07-10 15:07:18
1
Інші вірші поета
Сонет 17 Тріолет 1 Тріолет 38 Сонет 1
Інші поети
Radianta
@Radianta
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4057
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12642