Сонет 6
Микола Мотрюк
Небес холодний океан опалом грає, Яріють калинові гребні сірих хвиль, Змішались у контрасті лютім шторму барви Й пролились камуфляжем на костелу шпиль. Безсонні п'яні ночі з спокоєм порвали... Зневірившись й не докладаючи зусиль, Плететься муж, в якім чесноти повмирали, Просякнувши етилом аж до сухожиль. Не там шукав себе, і не себе знайшов ти... А все десь поблизу було і вочевидь... Дарма дозволив Божий Глас в собі збороти... Роки пройшли, й все ж не зумів собі простить, Та Бог усе простив, промовивши з Голгофи: "Я ні на мить не припиняв тебе любить..." 18.12.2019
2021-07-10 12:29:50
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
А ми опираємось((
Відповісти
2021-07-10 15:07:18
1
Інші вірші поета
Сонет 26 Сонет 18 Сонет 27 Сонет 34
Інші поети
зірка
@kazochky
somewhere
@somewhere
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1971
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2503