Тріолет 32
Микола Мотрюк
(18+)
Я опираюся, і хочу, Огнем горю, я зву тебе... Твоє ім'я вві сні шепочу... Я опираюся, і хочу, Як бачу постать ту дівочу — Вона із розуму зведе... Я опираюся, і хочу... Огнем горю, я зву тебе... Немов причинний, щось торочу, Лихая гадка в ум гряде, Що сон пророчий я наврочу... Немов причинний, щось торочу... Вловив мелодію співочу, Що чув щоночі дотепер... Ти не втечеш, бо я так хочу..! Повір же, я знайду тебе..!
2023-08-22 13:55:19
11
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Микола Мотрюк
))
Відповісти
2023-08-22 21:27:48
Подобається
Lexa T Kuro
Любов та закоханість - то різні речі. Як наприклад сказав Ларошфуко: "Розлука зменшує помірне кохання і збільшує сильне, як вітер гасить свічку і роздмухує полум'я". Дуже пристрасний вірш! Удачі!
Відповісти
2023-08-31 09:41:12
1
Микола Мотрюк
@Lexa T Kuro Дякую)
Відповісти
2023-08-31 09:52:54
Подобається
Інші вірші поета
Тріолет 25 Сонет 4 Тріолет 45 Сонет 42
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Angel K
@angelk
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4587
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3637