Чарівний світ
Пішли ми з татом дуже рано, Вигуляти пса Засунули у вуха По навушнику собі Та включили книгу, Гаррі Поттера. І заринулись у Всесвіт таємничий, Де чарівники та відьми І домовики, і садові гноми. Де величні ті кентаври, Що все дивляться на зорі. Де великий фенікс, Упустив сльозу. Там знаменитий Гаррі Поттер Пропогандує нам кохання й дружбу. Там ті Уізлі близнюки, Продають всім феєрверки. Та кидають сніжками, У відомо нам кого. І у Гоґвартсі сидить могутній мудрий Дамблдор, Він нашкрябує щось на папері. Мабуть надає, Ґрифіндору додаткові ще очки. По темних підземеллях Слізеріну, Йде постійно злюка Снейп. І професор Флитвік, Залізає на високий стул. І Макґонеґел у вигляді кота, Лакає трішки молока. Життя у Гоґвартсі йде чередом. Постійно трійка ґрифіндоців, Лізить рятувати світ І Драко Мелфой, Знову всіх бісить. Дадлі їсть свій черговий пиріг. Креб в комірці спить, І Ґойл в комірці також спить. Невіл знов таки забув, Забув забути взяти щось Потрібне дуже для нього Весь чаклунський світ, Постає в своїй красі. Але собака вигуляна, Ми вже дома. Я пійшов у школу, Тато на роботу. Однак у вечері чекають нас, І Гаррі Поттер, Герміона, і весь чарівний клас.
2023-07-06 15:05:12
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1764
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1585