Мертвих кохання
Хонна
Музика - Шопенів вальс "Забутий вальс" Танцюємо в просторому залі, Але.. в пустому залі Ми кружляємо по паркету, Воском всипаному паркету Замість стелі ми бачимо небо, Нічне, беззоряне небо. Тільки свічки освітлюють нас Канделябри сальних свічок. Ми кружляли у танці вдвох Одні, тільки вдвох. Мої очі зустрілись з її очницями. Мої губи торкнулись білих її зубів.
2023-10-10 09:35:40
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Lexa T Kuro
@Хонна Тільки-но переслухала). Так, є щось в ньому. Але мені ще випало, що є версія, що цей вальс не Шопен написав(( І як я зрозуміла це посмертний вальс його... Дякую, за відповідь 🙏☀️
Відповісти
2023-10-17 06:00:42
Подобається
Хонна
@Lexa T Kuro цей вальс написав Шопен
Відповісти
2023-10-17 07:07:40
1
Lexa T Kuro
@Хонна 👍☀️
Відповісти
2023-10-17 09:05:58
Подобається
Інші вірші поета
Зустріч світів Ἰανός καὶ θύραι (Янос та двері) Вклонись мені Обрубані крила
Інші поети
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Lady K
@lady_k
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1536
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705