Ἄνιβις (Анубіс)
Хонна
- Хто ти? - Анубіс, провідник мертвих - Ти з Єгипту - Але ж я безсмертний.. - Анубіс, пишу я про греків Краще за тебе Харона візьму. Він хоч і не бог, але виконує роботу твою. Ти помер з тисячу років до того, Як з'явився навіть перший тітан - Кронос. Ти вже не живий, ти не бог. Анубіс, ти сам довів себе до світу того. - Але, я жити хочу! Я також безсмертний, Я бог, потойбічного неба. Я бог, що показує путь останній Кожній живій душі! - Точніше мертвій...
2023-07-28 08:43:32
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хонна
ну так, вони ж реально виконують майже одну й ту саму справу. Хоча Анубіс мені завжди дуже симпатизував, тож я і вирішив ось так його вклинити у свою тематику про давньогрецьких богів😅
Відповісти
2023-07-28 08:52:26
1
Інші вірші поета
Крапля дощу Ἰανός καὶ θύραι (Янос та двері) Вишня Οὐδέν (Nothing)
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5562
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4677