Ἄνιβις (Анубіс)

Хонна

- Хто ти? - Анубіс, провідник мертвих - Ти з Єгипту - Але ж я безсмертний.. - Анубіс, пишу я про греків Краще за тебе Харона візьму. Він хоч і не бог, але виконує роботу твою. Ти помер з тисячу років до того, Як з'явився навіть перший тітан - Кронос. Ти вже не живий, ти не бог. Анубіс, ти сам довів себе до світу того. - Але, я жити хочу! Я також безсмертний, Я бог, потойбічного неба. Я бог, що показує путь останній Кожній живій душі! - Точніше мертвій...

2023-07-28 08:43:32

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Хонна

ну так, вони ж реально виконують майже одну й ту саму справу. Хоча Анубіс мені завжди дуже симпатизував, тож я і вирішив ось так його вклинити у свою тематику про давньогрецьких богів😅

Відповісти

2023-07-28 08:52:26

Інші вірші поета

Запах сухої трави.. DnD (вірш другий) Душа Музика життя

Інші поети

Gloria Jason

@GloriaJason69

Kotik

@VericoKun

mr leo

@gracefullypoetic

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5584

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2572