Твій сон
Постійно він сниться тобі, Крізь заплющені очі пролазить. Він простий, примітивний але, Цей сон запам'ятаєш назавжди. Ти йдеш по грунтовій дорозі, Всюди де кинеш ти взор прорастає трава Це безкінечні поля, і немає їм краю, (Мов вся планета Земля, це суцільні поля) Але не пейзаж привертає увагу, Ти не відриваєш свій погляд від.. Від дівчини, що йде пред тобою, Гуляє з тобою, але не говорить, просто іде. Ти ніколи не пам'ятатимеш обличчя її, Воно залишеться тайною сна. Ти бачиш тільки постать її, гарну осанку Біле плаття, гарного чорного хвоста.. Цей сон, він переслідує мільйони хлоп'ят, Що нещодавно почули про чисте кохання. Вони начитались казок про принцес, Вони бачили фільми, їм розказував тато. І ось ця дівчина що постійно у сні, Вона є ідеалом єдиним, Потім шукаємо ми, Хоч трохи схожу на неї. Хтось находить, хтось ні, Але пам'ятаємо ми все буття Про перше кохання, що завжде у сні, Про той ідеал, що нереален в житті..
2023-04-23 22:02:27
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Хонна
Цей вірш не відноситься до вічних, цей сон відноситься до мене, і до інших хлопців чоловіків. Багато хто бачив цей сон, у кожного він відрізняється трішки, але завжди щось схоже..
Відповісти
2023-04-23 22:03:29
1
Сандра Мей
Неймовірний вірш 🤩 В ньому щось є, щось що заворожує та чарує.
Відповісти
2023-08-11 05:37:52
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8292
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1911