Νέμεσις (Немезіда)
- Диви, яка то дивна дівчина стоїть! - А дійсно, вона ні на кого не схожа.. - А лице, лице її! - А що з лицем? - Воно в тканині.. - Але ж не все воно обгорнуто шовком? - Ні, тільки очі, а точніше око одне. І шовк не червоний, Багряний - від крови її. А в руці та дівчисько тримає кинджал.. Хто вона можливо спитаєш ти? Сам не знаю, але.. Вона нагадала легенду мені. Легенду про бога - Точніше богиню помсти. Та звала себе Немезідою. І девізом її було щось по типу: Там око за око, життя за життя. Вона все карала, вбивала, Ну мстила кратко говоря. - а може.. а може дівчиська вон та.. - що, думаєш, до нас завітала Немезіда? Богиня? - Диивааа... - Ну не знаю, реально незвично дивитись На маленьку, без ока, з ножем. Тож може все бути, Можливо богиня ця зараз когось покарає.. - Можливо, надію не нас, - Та ну, то було б ваще вже!
2023-07-25 20:16:53
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Хонна
@Сандра Мей дякую, я почитаю обов'язково
Відповісти
2023-07-26 02:34:49
1
Хонна
ахпх, дякую тобі🙃
Відповісти
2023-07-26 02:35:05
1
Lexa T Kuro
Клас! Цікаво дуже. Не звично, досить сміливо, а ще має свою особистість цей вірш. Ви молодець! 👍👏 В мене ж десь 2 вірші, які написані у вигляді діалогу, але це було давно, і як експеримент, і більш не поверталась до цього. Тому і розумію як це не просто. Нових цікавих ідей, натхнення, сил та віри в себе!🍀✨☀️
Відповісти
2023-07-27 09:01:28
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1645