Ζεύς
І був він там, Сидів на троні він. То дім його Небесна скеля та. Олімп – то дім царя. Він перший бог, отець великих багатьох. Громовержець Зевс – син вічності. Він вбив його, пошматував його. Отця свого, але живим залишився. Його називають суворим. Його називають могутнім. Але ніколи не скажуть про нього – добрий, І не почуєш від нього жодного слова подяки. Він завжди самотній, він завжди один. Кожен цар, навіть бог, - одинокий. Кожен король тільки один. Тож характер, як ти розумієш Зевс має не дуже. Його блискавки завжди сердиті. Він завжди похмурий. Жодна фреска не зображає Царя всіх богів, що сміється. І ніколи про Зевса не скажуть – доброзичливий.
2023-08-01 17:43:23
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Lexa T Kuro
А ще й він ревнивий та підступний) ...Коротше кажучи, розклали ми всі тут Зевса по-повній) Але ж це правда, а на правду не ображаються так?😉 Цікавий вірш! Ти молодець 👍☀️
Відповісти
2023-08-05 13:12:02
Подобається
Хонна
@Lexa T Kuro боги можуть дозволити собі ображатись на правду😅
Відповісти
2023-08-05 13:14:52
1
Lexa T Kuro
@Хонна На жаль, це так. Вони ж боги.😏
Відповісти
2023-08-05 13:18:29
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1447
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4941