Ζεύς
Хонна
І був він там, Сидів на троні він. То дім його Небесна скеля та. Олімп – то дім царя. Він перший бог, отець великих багатьох. Громовержець Зевс – син вічності. Він вбив його, пошматував його. Отця свого, але живим залишився. Його називають суворим. Його називають могутнім. Але ніколи не скажуть про нього – добрий, І не почуєш від нього жодного слова подяки. Він завжди самотній, він завжди один. Кожен цар, навіть бог, - одинокий. Кожен король тільки один. Тож характер, як ти розумієш Зевс має не дуже. Його блискавки завжди сердиті. Він завжди похмурий. Жодна фреска не зображає Царя всіх богів, що сміється. І ніколи про Зевса не скажуть – доброзичливий.
2023-08-01 17:43:23
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Lexa T Kuro
А ще й він ревнивий та підступний) ...Коротше кажучи, розклали ми всі тут Зевса по-повній) Але ж це правда, а на правду не ображаються так?😉 Цікавий вірш! Ти молодець 👍☀️
Відповісти
2023-08-05 13:12:02
Подобається
Хонна
@Lexa T Kuro боги можуть дозволити собі ображатись на правду😅
Відповісти
2023-08-05 13:14:52
1
Lexa T Kuro
@Хонна На жаль, це так. Вони ж боги.😏
Відповісти
2023-08-05 13:18:29
1
Інші вірші поета
Незмінне життя Посвящаю своєму коханню.. Не сумуй, Котику Лицар в сучасному світі Немає вічного
Інші поети
tata
@tata4u
Fatima Mohammed
@fatimaalshaikh
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3177
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11359