Ζεύς
Хонна
І був він там, Сидів на троні він. То дім його Небесна скеля та. Олімп – то дім царя. Він перший бог, отець великих багатьох. Громовержець Зевс – син вічності. Він вбив його, пошматував його. Отця свого, але живим залишився. Його називають суворим. Його називають могутнім. Але ніколи не скажуть про нього – добрий, І не почуєш від нього жодного слова подяки. Він завжди самотній, він завжди один. Кожен цар, навіть бог, - одинокий. Кожен король тільки один. Тож характер, як ти розумієш Зевс має не дуже. Його блискавки завжди сердиті. Він завжди похмурий. Жодна фреска не зображає Царя всіх богів, що сміється. І ніколи про Зевса не скажуть – доброзичливий.
2023-08-01 17:43:23
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Lexa T Kuro
А ще й він ревнивий та підступний) ...Коротше кажучи, розклали ми всі тут Зевса по-повній) Але ж це правда, а на правду не ображаються так?😉 Цікавий вірш! Ти молодець 👍☀️
Відповісти
2023-08-05 13:12:02
Подобається
Хонна
@Lexa T Kuro боги можуть дозволити собі ображатись на правду😅
Відповісти
2023-08-05 13:14:52
1
Lexa T Kuro
@Хонна На жаль, це так. Вони ж боги.😏
Відповісти
2023-08-05 13:18:29
1
Інші вірші поета
Нормальний божевільний Вишня Вечір Отруєне кохання
Інші поети
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
شَذى
@Shatha
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2540
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4871