Незмінне життя
Хонна
Навколо війна. Всюди кров, жахіття і страх. Ти стоїш, Ти дивишся на це все мов уві снах. Тобі можливо і прикро, Дивитись на це крізь століття життя. І бачити одне і те саме - Разруху сердець, руїни ума. Ти не в силі нічого змінити, Ти не в силах завершити бій. Не можеш ти людям надати ту радість, Любов до життя, і жаданий мир.. Ти можеш тільки дивитись, Можеш плакати або навіть молитись, Ти можеш чекати, Це все що ти можеш. Але війни все будуть, аж поки є страх.. Страх породжує кожна людина, Страх є та сила, що движе машину. Машину життя, яка робить людину людиною. Це замкнуте коло, І розірвати його неможливо. Тож ми продовжимо жити, І дивитись як люлина вбиває людину.
2023-04-08 19:27:49
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хонна
Це теж вірш з тематики вічних, зараз я буду намагатись викладати тільки такі вірші
Відповісти
2023-04-08 19:28:35
Подобається
Інші вірші поета
Сесія ___ ** Лицар в сучасному світі
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1741
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1262