Незмінне життя

Хонна

Навколо війна. Всюди кров, жахіття і страх. Ти стоїш, Ти дивишся на це все мов уві снах. Тобі можливо і прикро, Дивитись на це крізь століття життя. І бачити одне і те саме - Разруху сердець, руїни ума. Ти не в силі нічого змінити, Ти не в силах завершити бій. Не можеш ти людям надати ту радість, Любов до життя, і жаданий мир.. Ти можеш тільки дивитись, Можеш плакати або навіть молитись, Ти можеш чекати, Це все що ти можеш. Але війни все будуть, аж поки є страх.. Страх породжує кожна людина, Страх є та сила, що движе машину. Машину життя, яка робить людину людиною. Це замкнуте коло, І розірвати його неможливо. Тож ми продовжимо жити, І дивитись як люлина вбиває людину.

2023-04-08 19:27:49

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Хонна

Це теж вірш з тематики вічних, зараз я буду намагатись викладати тільки такі вірші

Відповісти

2023-04-08 19:28:35

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3629

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4258