Щастя
Хонна
Є такий настрій... Щастем його звуть. Так, я розумію, він рідкисний Але не зря йго всі так полюбляють В кожного щастя - різне Кожен щасливий по своєму. Для когось, ранкова прогулянка з собакою Для когось поцілунок коханої. А в когось доведена божевільна теорія. Але чогось, ми всі щасливі однаково. Так, хтось більше чи менше, Але щастя, це почуття одинакове. Для всіх, і для кожного. Але як його описати Не приводячи прикладів? З наукової точки зору? Щось по типу "це все робота дофаміна" Або з точки зору поета Щастя, це коли земля зустрічається з небом. Коли ти знаходишся на тій тонкій межі. Між божевіллям, і божеством. Між раєм й аідом. Можна так описати щастя... Є ще багато розказнів. Але точно ми передати почуття це не можемо. Добре, що хоч його відчуваємо, Щастя це, безтурботне;)
2023-10-21 11:36:07
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Класссссс! Еммм, щастя - це стан душі, виходячи з твого вірша. Воно неосяжне та накриває, як лавіна, миттєво. Воно швидкоплинне. Щастя у кожного свою - це правда. Нових цікавих натхнень! 👍💫☀️
Відповісти
2023-10-24 04:14:46
1
Інші вірші поета
Кімната Ἀρης καὶ οἱ υἱοί αὐτου (Арес та його сини) Ода майстра підземель Διονύσος (Діоніс)
Інші поети
Hania K.G.
@ArkCrimson
San Ran
@SsRr
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9348
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540