Щастя
Хонна
Є такий настрій... Щастем його звуть. Так, я розумію, він рідкисний Але не зря йго всі так полюбляють В кожного щастя - різне Кожен щасливий по своєму. Для когось, ранкова прогулянка з собакою Для когось поцілунок коханої. А в когось доведена божевільна теорія. Але чогось, ми всі щасливі однаково. Так, хтось більше чи менше, Але щастя, це почуття одинакове. Для всіх, і для кожного. Але як його описати Не приводячи прикладів? З наукової точки зору? Щось по типу "це все робота дофаміна" Або з точки зору поета Щастя, це коли земля зустрічається з небом. Коли ти знаходишся на тій тонкій межі. Між божевіллям, і божеством. Між раєм й аідом. Можна так описати щастя... Є ще багато розказнів. Але точно ми передати почуття це не можемо. Добре, що хоч його відчуваємо, Щастя це, безтурботне;)
2023-10-21 11:36:07
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Класссссс! Еммм, щастя - це стан душі, виходячи з твого вірша. Воно неосяжне та накриває, як лавіна, миттєво. Воно швидкоплинне. Щастя у кожного свою - це правда. Нових цікавих натхнень! 👍💫☀️
Відповісти
2023-10-24 04:14:46
1
Інші вірші поета
У темряві сумної душі Ἄνιβις (Анубіс) Зустріч світів Світанок
Інші поети
Dr.Theo
@Foli_officiel
Safiyyah Orlovic
@SafiyyahOrlovic_99
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5996
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5153