У темряві сумної душі

Хонна

Всередині пусто і темно. Кожна стіна дуже чорна, як перо від ворони. Стелі, підлога – все темрява. Висить одне дзеркало тільки розбите. Воно витокує не світ - Там тільки тьма. Ця темрява немов прокляття, В ній сховалася моя душа, Самий лиш морок в цій кімнаті, Відблиск світла надію лиша... Що зовні кімнати мені не відомо. Говорять краса неймовірна панує, Говорять, що там все кольорове, Що там все різнобарвне, І таким і повинне життя було бути Говорять, в різнобарвнім тому світі Щоранку сонце сходить і сідає, Там ростуть і дерева і квіти... Та шлях назовні вартові охороняють... Їх імена - мій страх, моя самотність, І не знайомі мені радість, безтурботність... Вірш написаний у спілці @LiteraryFortress У співавторстві з @sandrine_ukrainian

2023-08-24 10:21:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Lexa T Kuro

@Хонна Не буду сперечатися, бо ти по-своєму правий. Але інколи люди самі себе туди заганяють, від куди вже повернутися важко. Бо "на дно" легше, ніж угору.

Відповісти

2023-08-24 14:45:35

Подобається

Хонна

@Lexa T Kuro я б навіть сказав, що люди куди частіше саме Самі себе туди і затягують. Рідко, коли винні якісь "інші"

Відповісти

2023-08-24 14:46:34

Lexa T Kuro

@Хонна Про що думаємо, тим і стаємо. Жертвами самих себе бути легше. Такий вибір більшості, на жаль.

Відповісти

2023-08-24 14:53:49

Інші вірші поета

Мохіто Розпад античної імперії Ἰανός καὶ θύραι (Янос та двері) Уявний лист до Марусі Чурай

Інші поети

Mony Ana

@MonyAna1

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

huda fady

@huda_fady

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2283

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2166