Що зі мною?

Хонна

Останнім часом сам себе лякаю... І мов все гарно у житті, Знайомих купа, всі шикарні, І сам подобаюсь собі. Я став поетом, я пишу вірші! І музику свою складаю. Я піаніст, письменник і спортсмен. І все таки, яке оточення чудове в мене, Яких прекрасних знаю я тепер. Але, весь час стою я за стіною. Вона така прозора й тонка, І постійно відчуваю, я - самотній. Вся музика довколо мовчазна. Всі розмови, всі знайомі, Вони назовні все стоять. Вони щось кажуть - я не чую. Ця клята перемичка перед мною Заглушає все, що розмовляє там. І наче все в житті як завжди. Ті самі яркі кольори, Але контраст занадто слабкий. Яскравість максимальна теж таке собі. І знаєте, всі мої рухи, Мов з великою затримкою завжди. Доволі часто себе бачу Від третьої особи - зі спини. Я хочу знов відчути звуки.. І яскараві різні кольори. Я хочу чути повну гучність музики, І голоси своїх товарищів. Я знаю, прорвати стіну складно. Вона міцна, хоч прозора й тонка. І поки що для мене невідомо, Як буду я долати мною ж зроблений капкан.

2023-08-25 08:23:59

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Хонна

@Сандра Мей дякую тобі)

Відповісти

2023-08-25 11:07:36

Подобається

Lexa T Kuro

Знаєш, що цікаво? Я так саме часто себе відчуваю, тому розумію тебе. Ми вже говорили з тобою про те, що ми всі самотні, але ми не самотні в своїй самотності). А ще в нас живуть декілька субособистостей /це з сенсу психології/ і яка з них домінує у певний час - нууу то вже вирішує підсвідомість). Ось тому людині треба розібратися з цими всіма субособистостями, та зрозуміти, що все це і є вона, єдина, цілісна, індивідуальна /Наприклад, ну точно у всіх є внутрішній критик, і то чи "Суддя", чи "Батько", чи "Мати", чи хтось ще... Як ми його називаємо, або з ким асоціюємо - не має значення. Важливо те, який вплив він на нас має, та як ми на все це реагуємо, і які висновки робимо/. А ще такий погляд на себе "зі сторони", допомогає краще зрозуміти себе, зробити вибір, щось усвідомити. Бо бачити помилки чи, навпаки, добрі справи, з боку іноді легше😉 Як в тому прислів'ї, що в чужому оці ми бачимо пушинку, а в своєму навіть поліна не побачимо😉 А ще це може бути твоєю копінг-стратегією у боротьбі зі стресом. Ось скільки думок викликала в мене твій вірш 😉 Буду сподіватися, що в цьому хаосі моїх слів, ти побачиш для себе щось цікаве та корисне. Бо в твоїх я побачила😉👍☀️

Відповісти

2023-08-27 07:05:04

1

Хонна

@Lexa T Kuro цей тві "хаос" слів куди зрозумілий й структурований за мій;) Дякую за такий розширений та цікавий компнтар🤔

Відповісти

2023-08-27 07:13:24

1

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1353

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920