Що зі мною?

Хонна

Останнім часом сам себе лякаю... І мов все гарно у житті, Знайомих купа, всі шикарні, І сам подобаюсь собі. Я став поетом, я пишу вірші! І музику свою складаю. Я піаніст, письменник і спортсмен. І все таки, яке оточення чудове в мене, Яких прекрасних знаю я тепер. Але, весь час стою я за стіною. Вона така прозора й тонка, І постійно відчуваю, я - самотній. Вся музика довколо мовчазна. Всі розмови, всі знайомі, Вони назовні все стоять. Вони щось кажуть - я не чую. Ця клята перемичка перед мною Заглушає все, що розмовляє там. І наче все в житті як завжди. Ті самі яркі кольори, Але контраст занадто слабкий. Яскравість максимальна теж таке собі. І знаєте, всі мої рухи, Мов з великою затримкою завжди. Доволі часто себе бачу Від третьої особи - зі спини. Я хочу знов відчути звуки.. І яскараві різні кольори. Я хочу чути повну гучність музики, І голоси своїх товарищів. Я знаю, прорвати стіну складно. Вона міцна, хоч прозора й тонка. І поки що для мене невідомо, Як буду я долати мною ж зроблений капкан.

2023-08-25 08:23:59

6

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Хонна

@Сандра Мей дякую тобі)

Відповісти

2023-08-25 11:07:36

Подобається

Lexa T Kuro

Знаєш, що цікаво? Я так саме часто себе відчуваю, тому розумію тебе. Ми вже говорили з тобою про те, що ми всі самотні, але ми не самотні в своїй самотності). А ще в нас живуть декілька субособистостей /це з сенсу психології/ і яка з них домінує у певний час - нууу то вже вирішує підсвідомість). Ось тому людині треба розібратися з цими всіма субособистостями, та зрозуміти, що все це і є вона, єдина, цілісна, індивідуальна /Наприклад, ну точно у всіх є внутрішній критик, і то чи "Суддя", чи "Батько", чи "Мати", чи хтось ще... Як ми його називаємо, або з ким асоціюємо - не має значення. Важливо те, який вплив він на нас має, та як ми на все це реагуємо, і які висновки робимо/. А ще такий погляд на себе "зі сторони", допомогає краще зрозуміти себе, зробити вибір, щось усвідомити. Бо бачити помилки чи, навпаки, добрі справи, з боку іноді легше😉 Як в тому прислів'ї, що в чужому оці ми бачимо пушинку, а в своєму навіть поліна не побачимо😉 А ще це може бути твоєю копінг-стратегією у боротьбі зі стресом. Ось скільки думок викликала в мене твій вірш 😉 Буду сподіватися, що в цьому хаосі моїх слів, ти побачиш для себе щось цікаве та корисне. Бо в твоїх я побачила😉👍☀️

Відповісти

2023-08-27 07:05:04

1

Хонна

@Lexa T Kuro цей тві "хаос" слів куди зрозумілий й структурований за мій;) Дякую за такий розширений та цікавий компнтар🤔

Відповісти

2023-08-27 07:13:24

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1828

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1486