Що зі мною?

Хонна

Останнім часом сам себе лякаю... І мов все гарно у житті, Знайомих купа, всі шикарні, І сам подобаюсь собі. Я став поетом, я пишу вірші! І музику свою складаю. Я піаніст, письменник і спортсмен. І все таки, яке оточення чудове в мене, Яких прекрасних знаю я тепер. Але, весь час стою я за стіною. Вона така прозора й тонка, І постійно відчуваю, я - самотній. Вся музика довколо мовчазна. Всі розмови, всі знайомі, Вони назовні все стоять. Вони щось кажуть - я не чую. Ця клята перемичка перед мною Заглушає все, що розмовляє там. І наче все в житті як завжди. Ті самі яркі кольори, Але контраст занадто слабкий. Яскравість максимальна теж таке собі. І знаєте, всі мої рухи, Мов з великою затримкою завжди. Доволі часто себе бачу Від третьої особи - зі спини. Я хочу знов відчути звуки.. І яскараві різні кольори. Я хочу чути повну гучність музики, І голоси своїх товарищів. Я знаю, прорвати стіну складно. Вона міцна, хоч прозора й тонка. І поки що для мене невідомо, Як буду я долати мною ж зроблений капкан.

2023-08-25 08:23:59

6

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Хонна

@Сандра Мей дякую тобі)

Відповісти

2023-08-25 11:07:36

Подобається

Lexa T Kuro

Знаєш, що цікаво? Я так саме часто себе відчуваю, тому розумію тебе. Ми вже говорили з тобою про те, що ми всі самотні, але ми не самотні в своїй самотності). А ще в нас живуть декілька субособистостей /це з сенсу психології/ і яка з них домінує у певний час - нууу то вже вирішує підсвідомість). Ось тому людині треба розібратися з цими всіма субособистостями, та зрозуміти, що все це і є вона, єдина, цілісна, індивідуальна /Наприклад, ну точно у всіх є внутрішній критик, і то чи "Суддя", чи "Батько", чи "Мати", чи хтось ще... Як ми його називаємо, або з ким асоціюємо - не має значення. Важливо те, який вплив він на нас має, та як ми на все це реагуємо, і які висновки робимо/. А ще такий погляд на себе "зі сторони", допомогає краще зрозуміти себе, зробити вибір, щось усвідомити. Бо бачити помилки чи, навпаки, добрі справи, з боку іноді легше😉 Як в тому прислів'ї, що в чужому оці ми бачимо пушинку, а в своєму навіть поліна не побачимо😉 А ще це може бути твоєю копінг-стратегією у боротьбі зі стресом. Ось скільки думок викликала в мене твій вірш 😉 Буду сподіватися, що в цьому хаосі моїх слів, ти побачиш для себе щось цікаве та корисне. Бо в твоїх я побачила😉👍☀️

Відповісти

2023-08-27 07:05:04

1

Хонна

@Lexa T Kuro цей тві "хаос" слів куди зрозумілий й структурований за мій;) Дякую за такий розширений та цікавий компнтар🤔

Відповісти

2023-08-27 07:13:24

1

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2026

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1247