Розпад античної імперії
Імперії горять, під ногами руїни. Нічого не залишилось, Лиш голоси вітру лунають кругом. Немає життя тут вже більше, Лиш мертві спогати тут. Ти йдеш дорогою вперед, Крізь камні прораста трава Ти бачиш вже минулу величність Тих мармурних споруд, Що колись стояли тут. Там бібліотека ось вже згасне, І упокояться тут скоро сотні книг. Це була святиня, що оберігає Всі науки і знання тесячоліть І підходиш ти до грат, Що відокремлюють весь світ від тебе Ти дивишся вперед, а там.. А там нічого, там поля, луги, Дерева, І не єдиної людини. Ці грати тут стояли, і простоять Аж до поки не впадуть. А зруйнуються вони коли.. Помре останній людь. І вже не буде їм потрібно захищати Історію людей від іншої планети І залишиться вона одна Тільки Земля.. і небо.
2023-04-02 16:49:11
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2489
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972