Розпад античної імперії

Хонна

Імперії горять, під ногами руїни. Нічого не залишилось, Лиш голоси вітру лунають кругом. Немає життя тут вже більше, Лиш мертві спогати тут. Ти йдеш дорогою вперед, Крізь камні прораста трава Ти бачиш вже минулу величність Тих мармурних споруд, Що колись стояли тут. Там бібліотека ось вже згасне, І упокояться тут скоро сотні книг. Це була святиня, що оберігає Всі науки і знання тесячоліть І підходиш ти до грат, Що відокремлюють весь світ від тебе Ти дивишся вперед, а там.. А там нічого, там поля, луги, Дерева, І не єдиної людини. Ці грати тут стояли, і простоять Аж до поки не впадуть. А зруйнуються вони коли.. Помре останній людь. І вже не буде їм потрібно захищати Історію людей від іншої планети І залишиться вона одна Тільки Земля.. і небо.

2023-04-02 16:49:11

3

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4042

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1486