Музика життя
Буває йдеш собі по вулиці Всюди сонячно, красиво. І в душі щось так приємно гріє. Всі навколо люди позитивні. Ну а ті що зиркають на тебе, Мов забити до смерті не проти, То просто виняткі, Та і ті зникають скоро. Весь твій настрій, Мов весела музика звучить Вона змушує тебе, Посміхнутись й йти вперед. Це мажор твого життя, Це біла лінія твоїй судьби. Є і чорна полоса. Так, вона доволі неприємна, Всі відтінки твого чудного життя, Стають темнішими за темне. Всі посміхненні особи, Тебе тільки но дратують дуже, Ну а ті що вбити хочуть, Мов знайомі друзі. Ти ідеш, і спотикаєшся, Ти ідеш, і дивишся у низ, під ноги. Ти живеш, а голова нахилена додолу. Це мінор твого життя, Незмінна барва існування. Але не існує чорного, чи білого буття. Все змішано.. ще дуже давно.
2023-07-10 19:28:06
4
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3329
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12983