من أنت
Mais Hadid
جلست لبرهة بمفردي وكالمعتاد جئت لمخيلتي كنت تمسك يدي وانت تقول انتي لي ولن تكوني لأحد سواي كانت نظرت الأمان بعيناك كان كل شيء جميل بجانبك كان هناك كلام مزدحم في حنجرتي يحتار من أين يبدأ كنت أريد فقط أن أتشاجر معك وابرحك ضربك لعلي أسبب لك نصف الألم الذي سببته لي هل ألومك وما النفع من فعل ذلك أنت كالجدار لا تشعر كل الذي تحسن أدائه هو تكسيري وتحطمي وتذهب وبعد مدة تأتي وتحادثني وكأن شيئا لم يكن أنت ماذا ؟ هل أصفك بالكائن غير العاقل قد أظلمه لأن الحيوانات تشعر وتحمي من تحبها على عكسك تماما تأتيني باكيا وعندما أراك هكذا أضعف أمامك أصبح هشة أفكر فقط ما الطريقة التي يجب علي فعلها كي أرد لك قواك أنسى نفسي أنسى كل ما حصل وكل الذي فعلته أنسى الوعود التي قطعتها على نفسي بأني سأجعلك محرم علي لا أدرك ما الذي حاولت فعله هل استغللتني لكي تستمد القوة ؟ أم أنك كنت تحبني وأتيت لأنك تعتبر نفسك قويا إلا معي ؟ ماذا أصفك ماذا ؟
2018-09-03 07:41:08
1
0
Інші вірші поета
الخيبة تحرر
Інші поети
Victoria H
@gl9victoria
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Story Scribe
@StoryScribe
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3625
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12356