من أنت

Mais Hadid

جلست لبرهة بمفردي وكالمعتاد جئت لمخيلتي كنت تمسك يدي وانت تقول انتي لي ولن تكوني لأحد سواي كانت نظرت الأمان بعيناك كان كل شيء جميل بجانبك كان هناك كلام مزدحم في حنجرتي يحتار من أين يبدأ كنت أريد فقط أن أتشاجر معك وابرحك ضربك لعلي أسبب لك نصف الألم الذي سببته لي هل ألومك وما النفع من فعل ذلك أنت كالجدار لا تشعر كل الذي تحسن أدائه هو تكسيري وتحطمي وتذهب وبعد مدة تأتي وتحادثني وكأن شيئا لم يكن أنت ماذا ؟ هل أصفك بالكائن غير العاقل قد أظلمه لأن الحيوانات تشعر وتحمي من تحبها على عكسك تماما تأتيني باكيا وعندما أراك هكذا أضعف أمامك أصبح هشة أفكر فقط ما الطريقة التي يجب علي فعلها كي أرد لك قواك أنسى نفسي أنسى كل ما حصل وكل الذي فعلته أنسى الوعود التي قطعتها على نفسي بأني سأجعلك محرم علي لا أدرك ما الذي حاولت فعله هل استغللتني لكي تستمد القوة ؟ أم أنك كنت تحبني وأتيت لأنك تعتبر نفسك قويا إلا معي ؟ ماذا أصفك ماذا ؟

2018-09-03 07:41:08

1

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1735

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11508