Хостел

Mamutova_Kistka

Пріючи зупиняюсь посеред дороги Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі Не забути спитати від вайфаю паролю. Зупиняюсь перед залізним парканом Зухвалість пропала Мрію про сигарету Нарешті приймає мене якась дама Потягало її життям напевно. Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку З повним мішком шукаю вбиральню Вриваюсь в кімнату де є добрі люди Схоже завадив їм, та все ж підказали. Пройшовся районом, в такому не був ще Не був як жилець, а так звісно ходив Всюди лиск автівок, акуратні газони Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив. Кімната забита, всі сплять перед працею Гори сумок під столом і ліжками Веду себе тихо, лягаю на нижню Яка дивна удача, не люблю високо спати День другий, 12-та, не дихаю носом З вакансією мене таки намахали Читаю дурниці що пише куратор Не довга зупинка, час знову речі збирати

2023-10-26 12:58:49

Інші вірші поета

Згабути Слон Ремесло Квітка Н.

Інші поети

Світлана Корнійчук

@svitlana_korniychuk_ehci

BON BON

@bon_bon_c0xu

Екатерина Рура

@380669116896

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4300

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4877