Хостел

Mamutova_Kistka

Пріючи зупиняюсь посеред дороги Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі Не забути спитати від вайфаю паролю. Зупиняюсь перед залізним парканом Зухвалість пропала Мрію про сигарету Нарешті приймає мене якась дама Потягало її життям напевно. Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку З повним мішком шукаю вбиральню Вриваюсь в кімнату де є добрі люди Схоже завадив їм, та все ж підказали. Пройшовся районом, в такому не був ще Не був як жилець, а так звісно ходив Всюди лиск автівок, акуратні газони Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив. Кімната забита, всі сплять перед працею Гори сумок під столом і ліжками Веду себе тихо, лягаю на нижню Яка дивна удача, не люблю високо спати День другий, 12-та, не дихаю носом З вакансією мене таки намахали Читаю дурниці що пише куратор Не довга зупинка, час знову речі збирати

2023-10-26 12:58:49

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12309

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3277