Мовби
Man Vi
Між нами — зірки, межи нами — дороги А вчора немовби дивились у вічі, Алмазів каміння у них я не злічу, Ех... не зрозуміти дивин їхніх мови... Історія наша — суцільні прологи, Як вірити, що у серцях була вічність? Пугикають стиха пресизії сови: "Її відпусти на сей шлях предковічний!" І знову дивлюся у теплії вічі Лиш холодом сяють і теплим туманом... Сузір'я і дивна до неї дорого, Не втерплю я крові наступної січі! Та б'єте... галактик зірок я не злічу.
2018-07-31 21:55:38
4
0
Інші вірші поета
Комета Тихий шепіт темних митей Ми (були) птахи Звук єдиний — розпад
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
_Rena_ _Ms_
@ms_rena_18
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13063
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5579