Мовби
Між нами — зірки, межи нами — дороги А вчора немовби дивились у вічі, Алмазів каміння у них я не злічу, Ех... не зрозуміти дивин їхніх мови... Історія наша — суцільні прологи, Як вірити, що у серцях була вічність? Пугикають стиха пресизії сови: "Її відпусти на сей шлях предковічний!" І знову дивлюся у теплії вічі Лиш холодом сяють і теплим туманом... Сузір'я і дивна до неї дорого, Не втерплю я крові наступної січі! Та б'єте... галактик зірок я не злічу.
2018-07-31 21:55:38
4
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8717
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2407