Мовби
Між нами — зірки, межи нами — дороги
А вчора немовби дивились у вічі,
Алмазів каміння у них я не злічу,
Ех... не зрозуміти дивин їхніх мови...
Історія наша — суцільні прологи,
Як вірити, що у серцях була вічність?
Пугикають стиха пресизії сови:
"Її відпусти на сей шлях предковічний!"
І знову дивлюся у теплії вічі
Лиш холодом сяють і теплим туманом...
Сузір'я і дивна до неї дорого,
Не втерплю я крові наступної січі!
Та б'єте... галактик зірок я не злічу.
2018-07-31 21:55:38
4
0