Тиша бою
Грім барабанів — удар за ударом Тут нас полишив, у самім вогні. Мрії безбожні нахлинули валом: Як ми жили... або як могли. Бігали діти по теплій бруківці, Ярмарок жив, снував, ґвалтував! Зараз — спалений наскрізь і ниций, Кілька тут душ лиш знаходять причал. Вітер гуде, мов давня загроза, Виє про всяке. Найбільше — про біль! Ми — серед полум'я, у самому лоні, Нас рятуватиме ніч-заметіль.
2019-03-11 17:50:21
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Гарно)
Відповісти
2019-03-28 19:45:31
1
Man Vi
Відповісти
2019-03-28 20:46:11
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2519
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2152