Тиша бою
Man Vi
Грім барабанів — удар за ударом Тут нас полишив, у самім вогні. Мрії безбожні нахлинули валом: Як ми жили... або як могли. Бігали діти по теплій бруківці, Ярмарок жив, снував, ґвалтував! Зараз — спалений наскрізь і ниций, Кілька тут душ лиш знаходять причал. Вітер гуде, мов давня загроза, Виє про всяке. Найбільше — про біль! Ми — серед полум'я, у самому лоні, Нас рятуватиме ніч-заметіль.
2019-03-11 17:50:21
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Гарно)
Відповісти
2019-03-28 19:45:31
1
Man Vi
@ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ дякую!)))
Відповісти
2019-03-28 20:46:11
1
Інші вірші поета
Пожирає затхле до смерті повітря Мовби Ідея Надряпати б на язиці
Інші поети
H O P E
@hopeless382
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1901
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1968