Зумій!

Man Vi

Зумій мені розповісти про все, Чому тебе без подиху несе; Куди, хто, нащо? – темна таємниця. Твої зіниці мов перо жар-птиці! І знать болить бажання про шляхи, З якими мрієш при сріблястім світлі... За що жбурляєш в мене муки лихі: Твоя незрима сила – на руці! А ти мовчиш, глядиш, тремтиш губами, Неначе все – це невиправні плями! Ховаєшся в глибинах своїх суті, Стоїш в забутотихому покутті. Потягнуся – відвернешся умить; Почула б ти, як серце шелестить! Як плаче за тобою, мов дитина. Немилая злощасна тая днина, Коли прийняв і зрозумів усе; Як усвідомив: почуття несе До тебе, щільноніжного щита – Його не в силах підкорити! Дуель і боротьба!? То все дарма! Я лиш в поклоні простягаю квіти.

2018-09-20 09:59:44

5

0

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1921

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2173