Май

Марі Жаго

Май на увазі: твоє кожне слово змінює всесвіт. Чи знаєш, скільки на світі схожих думок? Схожих бажань, кроків, досягнень і звершень? Кожен твій порух — це вибух енергій. Навколишній хаос — відлагодженний процес. Не зрозуміти, за даний нам відрізок часу, весь механізм. Ти намалюєш у мріях ескіз, через тисячі років який довершать! Кожен по собі — листок. Усі разом ми мішаний ліс! Май на увазі: сукупність думок змінює всесвіт. Значення має навіть мізерна тінь. Кожен твій крок, дотик, тремтіння вій. Май на увазі: ти — згусток енергій. В просторі, часі ти завжди будеш свій.

2019-05-01 08:45:06

17

18

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (18)

Марі Жаго

може й мені того не пишеться🙂

Відповісти

2023-07-19 16:10:29

Подобається

Марі Жаго

тут реально класно, бо люди близькі по інтересам і легко йдуть на контакт)

Відповісти

2023-07-19 16:11:16

Подобається

Марі Жаго

зараз тут багато новеньких

Відповісти

2023-07-19 16:24:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3323

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4022