Обрывки
Марі Жаго
Сижу на кухне, потягивая чай нервно. Я успокоюсь и прийду к тебе, наверно. Ты снова шутишь, бросаю взгляд гневно И снова слезы и на пределе нервы. А знаешь, раньше у Бога я просила силы, Чтоб дальше двигаться, Чтоб нас не заносило, А знаешь, я просила веры, да, видимо, слишком не смело. Теперь прошу тебя: укажи путь истинный, но ты стоишь ко мне спиной. Куда идти — не мыслю я.
10.01.2019
18
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Марі Жаго
так, коли я його читаю наче знову переживаю (вже й не пам'ятаю чому посварилися) це як вже не плачеш, але ще й досі збите дихання... і вже заспокоївся та досі тремтять руки.
Відповісти
23.01.2019, 13:21
Подобається
Марі Жаго
@Meledi_Wait конечно лучше)
Відповісти
17.03.2019, 08:41
1
Aile|
Только Бог не оставляет.
Відповісти
17.04.2019, 12:09
1
Інші вірші поета
Без тебе До мене приходив звір Не відпустить... Птахи
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
Keyci
@Keyci0987
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8352
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12330