Обрывки
Марі Жаго
Сижу на кухне, потягивая чай нервно. Я успокоюсь и прийду к тебе, наверно. Ты снова шутишь, бросаю взгляд гневно И снова слезы и на пределе нервы. А знаешь, раньше у Бога я просила силы, Чтоб дальше двигаться, Чтоб нас не заносило, А знаешь, я просила веры, да, видимо, слишком не смело. Теперь прошу тебя: укажи путь истинный, но ты стоишь ко мне спиной. Куда идти — не мыслю я.
2019-01-10 18:04:36
18
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Марі Жаго
так, коли я його читаю наче знову переживаю (вже й не пам'ятаю чому посварилися) це як вже не плачеш, але ще й досі збите дихання... і вже заспокоївся та досі тремтять руки.
Відповісти
2019-01-23 13:21:12
Подобається
Марі Жаго
@Meledi_Wait конечно лучше)
Відповісти
2019-03-17 08:41:02
1
Aile|
Только Бог не оставляет.
Відповісти
2019-04-17 12:09:26
1
Інші вірші поета
Під куполом неба (пісня) Птахи Сатир Прийшов ранок
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5788
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2040