Як хочеться...
Як хочеться світло побачити в пітьмі, і соньця промінчик. Як хочеться знову поринуть в пісні, народні й буденні. Як хочеться бачить в очах журавлів, що до дому летять. І знову у серці кпзки ожевуть, дитячі й мрійливі. Закохуючись в ці поля Українські, ми летимо... Над морем, над степом, над Сонцем, над рідним селом. Любові у краї цім багацько тепер, бо лелече гніздо є тепер. А у гнізді мама й тато і діти маленькі. Як я люблю цю місцину безкраю й чарівну.
2018-05-02 12:17:23
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1753
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2423