Як хочеться...
Як хочеться світло побачити в пітьмі, і соньця промінчик. Як хочеться знову поринуть в пісні, народні й буденні. Як хочеться бачить в очах журавлів, що до дому летять. І знову у серці кпзки ожевуть, дитячі й мрійливі. Закохуючись в ці поля Українські, ми летимо... Над морем, над степом, над Сонцем, над рідним селом. Любові у краї цім багацько тепер, бо лелече гніздо є тепер. А у гнізді мама й тато і діти маленькі. Як я люблю цю місцину безкраю й чарівну.
2018-05-02 12:17:23
3
0
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2350
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2683