Як хочеться...
Як хочеться світло побачити в пітьмі, і соньця промінчик. Як хочеться знову поринуть в пісні, народні й буденні. Як хочеться бачить в очах журавлів, що до дому летять. І знову у серці кпзки ожевуть, дитячі й мрійливі. Закохуючись в ці поля Українські, ми летимо... Над морем, над степом, над Сонцем, над рідним селом. Любові у краї цім багацько тепер, бо лелече гніздо є тепер. А у гнізді мама й тато і діти маленькі. Як я люблю цю місцину безкраю й чарівну.
2018-05-02 12:17:23
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999