Ненависть
Marina Parthenovith
Чому у світі брат вбиває брата? Чому у цьому світі ненависті багато? Ви всі скажіть мені... Чи правду я питаю, А може помеляюсь? Та знаю я одне: Усі ми як ті звірі... Чому ви, Українські діти, Грабуєте її? А у вашім серці, жорстокості багато? Чи може це ви так, Матусі перед смертю: ,,Спасибі за життя.,, Сказали, чи не так? Чом твої діти страждать повинні? ,,Де наш тато? Чому він не прийшов?,, А у відповідь мовчання... А ти як привед, Слідкуєш і страждаєш. І розумієш, що ні мами, ні дітей Вже не побачиш, Бо ти тепер вже вбивця, Бо ти тепер помер.
2018-05-01 14:54:08
2
0
Інші вірші поета
Тим, хто прославив нашу землю Наболіло. ...Герої... Люби Книгу-Життя
Інші поети
hawaii_palmafa
@hawaii_palmafa
Veronika Gold
@Goldenbum
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2537
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12045