Вірші
Наболіло.
Коли настане вільний день?
Коли прибуде воля?
Коли настане літо
Й канікули в додачу.
Малечі пощастило:
Три місяці канікул і
Довгий, довгий сон,
Який скінчиться десь в обід.
А ми, що нам робить?
У травні сесії здавали,
А зараз практику здаєм.
Ну не життя, а казка!
Тому, мій любий друже,
Радій, що ще школяр
І що три місяці канікул,
А в липні вже екзамен!
29.05.2018.
3
0
732
...Герої...
Ніч. І знову ця блискавка в небі.
Її я не вперше вже бачу.
Ніч. А ворон летить на всюбіч
І хоче скоріше додому.
Ранок. Він все не теплий,
Його тіло тепер усе синє.
Ранок. Не долетів він додому,
Хоч як не старався, бідненький.
Ніч. Як градом летіло каміння,
Що збило з дороги його!
Ніч. А ворон все плаче і плаче,
І хоче додому скоріше.
Ранок. Знайшла його мати
У дуже холодній землі...
Ранок. Тепер біля хати,
Лежить ота мати, і ворон...
Ніч. Каміння розбите і пір'я багато
Й хустина лежить вже поберта.
Ніч. Лежить у землі ота мати
Та й ворон лежить відмирає...
Ранок. Бентежно співає душа,
І плаче невпинно сердечко.
Цей ворон герой!
Це він врятував нас від смерті!
А мати його-це і є Україна!
А ви закидалли камінням.
Навіщо пішли проти брата?
Навіщо убили обох?
Можливо Надія ще є
І стане нам сил і наснаги
Узяти до рук автомати,
І йти уперед, аж до Сонця.
А ворон і мати,
Які вже не знами,
Повільно відродяться в душах.
І стануть вони знову живі,
У душах, в серцях,
І в думках...
4
0
783
Весна, як не весна
Ох, як люблю спостерігати,
Як весь бузок вже зацвіта,
Як ще дощик бува поль'є
І як вже сонечко встає.
Бува прокинусь рано в ранці
І вже давай бігти на пари
Не помічаючи краси,
Не помічаючи нічого.
Ось так і весна промайне,
Ось так і літо настає,
А там вже й ІІІ-курс чека,
А там, бузок вже вицвіта.
4
0
1026
Печення
Цвітуть і пахнуть всі дівчата.
Ідуть, качаються хлоп'ята.
І сонце припіка,
Що аж у голову пече.
Тепер піду й куплю печення,
Можливо трошки погрезу.
Але нема грошей у мене,
Нема тепер й печення...
А йдуть, качаються дівчата,
Ідуть співаючи хлоп'ята.
5
0
718
Кохання, яким воно є
Про кохання пишуть усі,
Навіть і я вже писала.
Ці вірші неймовірні
Але такі печальні...
То кидають, то знову разом,
Чому усе погано?
Життя, не справедливе...
То кидає, то знову разом...
Чому розбитії серця,
Зцілити не можливо?
А взагалі можна...
І знов пішли рядки.
Шкода мені усіх,
Хто не кохав, а захворів.
Шкода мені і тих,
Хто не зіщнався.
Шкода мені і тих,
Кого покинули, давно вже...
Шкода і тих,
Хто кинув серед щасття.
Дівчата, не сумуйте,
Усе іще тай буде.
Час все розтавить по місцях.
Ви тільки не хвилюйтесь.
Тай хлопці, не треба розтавання,
Спертним все заливати.
Не треба, іще їх стільки буде,
Що аж набридне те кохання.
Усі говорять,
Що коли людина покохала,
То вона щаслива...
Щось не дуже видно...
Тому напевно,
Що кохання-це не щасття,
Це біль й рощарування...
Але вибір за вами.
3
0
631
Нове покоління
О нове покоління!
Ну як іще назвати вас.
Це нове покоління,
Сидить у иелефонах,
Лайки заробля,
Друзів тут шука.
О нове покоління,
Друзі ці не вічні,
А лайки завтра є,
Потім їх вже нема.
Сидячи у телефоні,
Хочаб важливе щось робіть.
О нове покоління,
Замінить скоро наше.
Не треба сумувати,
У нас ще є й реальність,
Народ великий наш,
Мрій що не збулись,
Ще більше.
4
0
583
Тим, хто прославив нашу землю
Весною, хочеться співати...
,,Купати душу у воді...,,
Весною хочеться літати...
,,А ти цілуй, цілуй її...,
Можливо в цей Багряний верір,
Ти створиш, щось прекрасне.
А може всесвіт Жадана,
Пізнати зможеш завтра
О мово рідна й солов'їна,
,,Що на щасття й на долю дала...,,
О, як бренить моя душа,
,,Любіть Україну, всім серцем любіть.,,
Який прекрасний завтра буде вечір...
,,О, не журися за тіло.
Ясненим вогнем засвітило воно.,,
Люблю я Україну-неньку...
Люблю її культуру,
А література-це все,
Моє життя.
4
0
602
...Керамові...
Як я люблю ці спец-придмети...
Завжди приходиш грязним:
То у фарбі, то в пластеліні,
А ще бува і в глині!
Чи не чудово це?
Кожен день малюєш,
Щось створюєш нове,
А головне, навіть не це...
Можливо ви скажите ,,чому?,,
А я скажу чому:
Бо все, що є прикрасним,
З середини-пусте.
~12.02.2016~
2
0
691
Я буду мовчати
Я буду мовчати,
Коли подевлюся на тебе,
Коли відвернуся від тебе,
Коли посміхнуся повільно.
Я буду мовчати,
Про свої почуття,
Про які ти нічого не знаєш
І можливо так і не дізнаєшся.
Я буду мовчати,
Як серце болить,
Як душа все чекає
Хоча б слова твого.
Я буду мовчати,
Хоч і хочу сказати,
Що у серці, у мозку
Портрет твій жеве.
Я буду мовчати,
Про те, що тату твого імені є,
Про тату наших зустрічей повно,
Про тату, що ніколи не видалю.
Я буду мовчати,
Напевно ще довго,
Про те, що не можу я так,
І хочу сказати важливе...
Я буду мовчати,
Допоки ти першим не скажеш,
Що любиш, що хочеш почути
Ці теплі слова.
Я буду мовчати,
О Боже, як складно!
Як хочу сказати тобі!
Але я не зможу...
Я буду мовчати,
Ти хочеш почути хоч слово?
Тоді без образ:
,,Я не можу без тебе!,,
~14.07.2014~
2
0
661
Crazy-бабам
Цвітуть червоні маки,
Які ж вони є гарні.
Цвітуть жовті тюльпани,
Розлучники й дурмани.
Цвітуть білі ромашки,
І все це для Наташки.
Цвітуть малі фіалки,
Тепер вже це для Алки.
Цвітуть блакитні проліски,
Настьона, не забрьохайся.
Цвітуть жовті кульбабки,
Марині не до бабки.
Цвітуть твої піони,
Що посадила Аня.
Цвітуть ті незабутки,
І Свєтки не забути.
Якщо знайшли себе ви,
Респект вам crazy-баби.
4
0
658
...Ностальгія...
О люба, мила, ніжна ти гітаро,
Зіграй щось неймовірне.
Твій голос, як в соловейка,
Твій голос, як у струмка.
Мовчанням змушуєш ридати
І струни відривати,
Але як тільки я заграю,
У серці сонце знову сяє.
Ти краща подруга, гітаро,
Ти, як сестра...
В скрутну хвилину поруч
І у годину щасття поруч.
О люба ти гітаро,
Як добре, що ти є.
Без тебе це життя б
Не було б таким гарним.
Якщо хоча б у когось
Є цей інцтрумент,
То зрозуміють.
А в кого ще нема, то скоро буде.
І про погоду пісня,
І про кохання та про зраду,
Про все мудрі поради
Ти скажеш і не раз.
Гітаро, Висоцький знов заграє,
Кузьма ще й заспіває,
Бо поруч будеш ти...
...,,Как здорово, что все мы здесь сиводня собрались,,...
2
0
475
Не треба суїциду!
Усі говорять, що життя коротке.
Усі говорять, що воно одне.
Тоді чому ти ще не встав із ліжка?
Чому ще досі спиш?
Захований під ковдру,
Редаєш у подушку.
Не звинувачуй інших
В житті твоїм нікчемним.
І скільки ще потрібно
Тобі для твого щасття?
Життя хоч і одне,
Але таке прекрасне.
Ну й що, що все погано?
Ти мусиш залишатись,
Не треба суїциду!
Життя ж не помирає.
3
0
464
Заманила його...
Ця ніч, якась магічна,
Навіть трошки незвична:
Місяць сяє наче в день
Тай море хвилюється сильно.
А на березі пара сидить,
Ця пара також, дивна якась:
Наче і добре все,
Але щось за душу брало,
Щось манило до них.
Ця дівчина наче русалка,
Манила до себе кохання,
Манила і посміхалась повільно.
І очі блещали грайливо.
А хлопець, як зачарований
Не міг відвести погляд,
Не міг поворохнутись
Бо закоханий, бо зачарований.
І криво, і хтиво всміхається,
І руки до неї простяга
Та хоче спіймати,
Але не виходить, тіка та від нього.
І знову хоче зловити,
Принцесу, королеву Ночі...
Русалку, що тільки в ночі
Розкриє свої таємниці...
Ця ніч, якась дивна:
Молода пара зникла з очей,
Залишивши кола по воді,
Хвилі у воді
Та сміх у повітрі,
Який повільно стихає.
3
0
698
Як хочеться...
Як хочеться світло побачити в пітьмі, і соньця промінчик.
Як хочеться знову поринуть в пісні, народні й буденні.
Як хочеться бачить в очах журавлів, що до дому летять.
І знову у серці кпзки ожевуть, дитячі й мрійливі.
Закохуючись в ці поля Українські, ми летимо...
Над морем, над степом, над Сонцем, над рідним селом.
Любові у краї цім багацько тепер, бо лелече гніздо є тепер.
А у гнізді мама й тато і діти маленькі.
Як я люблю цю місцину безкраю й чарівну.
3
0
688
Люби Книгу-Життя
Ти відкриваєш книгу,
Й читати поченаєш.
А тут такі пригоди!
А тут таке життя!
І знову відкриваєш,
Вже нову сторінку.
І смуток огортає
Твій розум неквапливо.
Життя-це й є книга!
Відкрий тільки сторінку.
Ну і що, що все погано,
Почни жити спочатку!
Не так вже і складно,
Переписати книгу:
Сьогодні буде добре,
А завтра, іще краще.
3
0
662
Ненависть
Чому у світі брат вбиває брата?
Чому у цьому світі ненависті багато?
Ви всі скажіть мені...
Чи правду я питаю,
А може помеляюсь?
Та знаю я одне:
Усі ми як ті звірі...
Чому ви, Українські діти,
Грабуєте її?
А у вашім серці, жорстокості багато?
Чи може це ви так,
Матусі перед смертю:
,,Спасибі за життя.,,
Сказали, чи не так?
Чом твої діти страждать повинні?
,,Де наш тато?
Чому він не прийшов?,,
А у відповідь мовчання...
А ти як привед,
Слідкуєш і страждаєш.
І розумієш, що ні мами, ні дітей
Вже не побачиш,
Бо ти тепер вже вбивця,
Бо ти тепер помер.
2
0
592
Великий механізм
Слова-це механізм,
Що круте всі гайки.
А ці гайки-це речення,
Що ринуть без упину.
Сказавши тільки слово,
Ми можемо убити.
І неважливо
Чи рідна це людина.
Хоч слово і одне,
А речень ціла купа.
І потонути в ній
Не так уже і важко.
Говорячи приємне,
Ми ранимо ще більше.
Говорячи погане,
Ми можем врятуватись...
Слова-це механізм,
Що круте всі гайки.
Покруте вліво-біль,
А вправо, тільки щастя.
5
3
653
