Заманила його...
Marina Parthenovith
Ця ніч, якась магічна, Навіть трошки незвична: Місяць сяє наче в день Тай море хвилюється сильно. А на березі пара сидить, Ця пара також, дивна якась: Наче і добре все, Але щось за душу брало, Щось манило до них. Ця дівчина наче русалка, Манила до себе кохання, Манила і посміхалась повільно. І очі блещали грайливо. А хлопець, як зачарований Не міг відвести погляд, Не міг поворохнутись Бо закоханий, бо зачарований. І криво, і хтиво всміхається, І руки до неї простяга Та хоче спіймати, Але не виходить, тіка та від нього. І знову хоче зловити, Принцесу, королеву Ночі... Русалку, що тільки в ночі Розкриє свої таємниці... Ця ніч, якась дивна: Молода пара зникла з очей, Залишивши кола по воді, Хвилі у воді Та сміх у повітрі, Який повільно стихає.
2018-05-02 12:37:59
3
0
Інші вірші поета
Великий механізм Я буду мовчати Весна, як не весна Кохання, яким воно є
Інші поети
EightNoAme
@EightNoAme
Влад
@Vlad_Demon
Natlyindaeyo
@drewbarry23
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2413
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2569