...Ностальгія...
Marina Parthenovith
О люба, мила, ніжна ти гітаро, Зіграй щось неймовірне. Твій голос, як в соловейка, Твій голос, як у струмка. Мовчанням змушуєш ридати І струни відривати, Але як тільки я заграю, У серці сонце знову сяє. Ти краща подруга, гітаро, Ти, як сестра... В скрутну хвилину поруч І у годину щасття поруч. О люба ти гітаро, Як добре, що ти є. Без тебе це життя б Не було б таким гарним. Якщо хоча б у когось Є цей інцтрумент, То зрозуміють. А в кого ще нема, то скоро буде. І про погоду пісня, І про кохання та про зраду, Про все мудрі поради Ти скажеш і не раз. Гітаро, Висоцький знов заграє, Кузьма ще й заспіває, Бо поруч будеш ти... ...,,Как здорово, что все мы здесь сиводня собрались,,...
2018-05-03 18:00:18
2
0
Інші вірші поета
Весна, як не весна Тим, хто прославив нашу землю Наболіло. Я буду мовчати
Інші поети
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2819
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444