...Ностальгія...
Marina Parthenovith
О люба, мила, ніжна ти гітаро, Зіграй щось неймовірне. Твій голос, як в соловейка, Твій голос, як у струмка. Мовчанням змушуєш ридати І струни відривати, Але як тільки я заграю, У серці сонце знову сяє. Ти краща подруга, гітаро, Ти, як сестра... В скрутну хвилину поруч І у годину щасття поруч. О люба ти гітаро, Як добре, що ти є. Без тебе це життя б Не було б таким гарним. Якщо хоча б у когось Є цей інцтрумент, То зрозуміють. А в кого ще нема, то скоро буде. І про погоду пісня, І про кохання та про зраду, Про все мудрі поради Ти скажеш і не раз. Гітаро, Висоцький знов заграє, Кузьма ще й заспіває, Бо поруч будеш ти... ...,,Как здорово, что все мы здесь сиводня собрались,,...
2018-05-03 18:00:18
2
0
Інші вірші поета
...Керамові... Старіння Не треба суїциду! Як хочеться...
Інші поети
Yaroslav
@voditel_sudby
Khrystyna Liana Li
@khrystyna_liana_li
Фія
@sofiaaa_k
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2160
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12331