Великий механізм
Marina Parthenovith
Слова-це механізм, Що круте всі гайки. А ці гайки-це речення, Що ринуть без упину. Сказавши тільки слово, Ми можемо убити. І неважливо Чи рідна це людина. Хоч слово і одне, А речень ціла купа. І потонути в ній Не так уже і важко. Говорячи приємне, Ми ранимо ще більше. Говорячи погане, Ми можем врятуватись... Слова-це механізм, Що круте всі гайки. Покруте вліво-біль, А вправо, тільки щастя.
2018-04-24 20:54:15
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ЭлеоНора
Гарно☀️
Відповісти
2018-04-24 22:56:42
1
Marina Parthenovith
@ЭлеоНора Дякую)
Відповісти
2018-04-24 22:57:39
Подобається
Mene.net
Мені дуже сподобалось, але є кілька суржиків
Відповісти
2018-04-25 16:14:13
1
Інші вірші поета
Люби Книгу-Життя Ненависть Печення Заманила його...
Інші поети
Анастасія
@anast_assia_
Oh Sana
@hanine_writer
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4646
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2589