Вода
Вода стікає по підвалах. Вода стікає по ліжках. Вода стікає по землі. Вода стікає по мені. Тече на ліво, Зліва в право. Тече, тектиме і текла. Тектиме, бо не має права, Щоб кров по венах не текла. Хотілося б весь вік кричати, І всі години в переліт, Шукати, плакати, стогнати. Щоб посмішку удень вдягти. І говорити в алфавіт. І так всі ночі напроліт. А що тепер? Тепер, напевно, вже час ламати моноліт, Під ним цвітуть пахучі трави; Живе маленький неофіт. Малим родився, Ним і вмре. Такії довго не живуть. Їх душать в ліках, топлять в нервах. Бо ті навзрид лише ревуть. А люди у вогні — Купаються в багні, Всміхаються стіні, Згинаються у небутті.
2019-12-06 00:46:06
4
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1447
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1608