Буває інколи всіх слів замало
Володимир Мельник
Буває інколи всіх слів замало, Щоб висловити те, що на душі. Тоді вже краще б мову відібрало, Щоб вивільнити простір для віршІв Ще не написаних, розчинених в повітрі, У ніжному тремтінні срібних рос, У звуках павутинних струн на вітрі, В озоновім смаку веснЯних гроз, Наповнених лиш тишею по вінця, Як через край - то краплями дощу... Я їх не втримаю, і знов туди, де Трійця, По східцях хмар на волю відпущу. 01.07.2021
2021-12-20 22:58:06
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Диана
Чарівно♡
Відповісти
2021-12-31 09:27:06
1
Володимир Мельник
@Диана Дякую🙏
Відповісти
2021-12-31 12:38:17
1
Інші вірші поета
Спинилася лише на мить Серце ще б'ється, але вже не так Я знову на самісінькім краю У мене в голові гуляє вітер
Інші поети
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2503
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1658