Буває інколи всіх слів замало
Володимир Мельник
Буває інколи всіх слів замало, Щоб висловити те, що на душі. Тоді вже краще б мову відібрало, Щоб вивільнити простір для віршІв Ще не написаних, розчинених в повітрі, У ніжному тремтінні срібних рос, У звуках павутинних струн на вітрі, В озоновім смаку веснЯних гроз, Наповнених лиш тишею по вінця, Як через край - то краплями дощу... Я їх не втримаю, і знов туди, де Трійця, По східцях хмар на волю відпущу. 01.07.2021
2021-12-20 22:58:06
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Диана
Чарівно♡
Відповісти
2021-12-31 09:27:06
1
Володимир Мельник
@Диана Дякую🙏
Відповісти
2021-12-31 12:38:17
1
Інші вірші поета
Здається, все йде за планом Герої не вмирають Здуру втрапив у твій капкан Червоні фірмові ромашки
Інші поети
Andrii Grek
@andrii_grek
Maria
@Mimoza
Kira Snow
@FallingSnow119
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9252
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5142