Буває інколи всіх слів замало

Володимир Мельник

Буває інколи всіх слів замало, Щоб висловити те, що на душі. Тоді вже краще б мову відібрало, Щоб вивільнити простір для віршІв Ще не написаних, розчинених в повітрі, У ніжному тремтінні срібних рос, У звуках павутинних струн на вітрі, В озоновім смаку веснЯних гроз, Наповнених лиш тишею по вінця, Як через край - то краплями дощу... Я їх не втримаю, і знов туди, де Трійця, По східцях хмар на волю відпущу. 01.07.2021

2021-12-20 22:58:06

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Диана

Чарівно♡

Відповісти

2021-12-31 09:27:06

Володимир Мельник

@Диана Дякую🙏

Відповісти

2021-12-31 12:38:17

Інші вірші поета

У вогні... (Софі) Я знову на самісінькім краю Не заламуй картинно руки Здається, все йде за планом

Інші поети

Prachi Kadam

@prachirushiraj56

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Yaroslav

@voditel_sudby

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3710

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1294