Я знову на самісінькім краю
Я знову на самісінькім краю, І знову учинив жахливі речі. Вже тричі душу прокляту мою Врятуй ще раз, зігрій тремтячі плечі. Я звісно знаю - ти мені не Бог. І я тобі хрестом не хочу бути. Але удвох, лише з тобою вдвох, Я можу хоч на мить про біль забути. Чи гідний я тебе? Звичайно ні. І ти мені ні крапельки не винна. Палаю я в пекельному вогні; А ти - свята, крилата, чиста, вільна. Мене ти рятувала вже не раз: Ловила, лікувала, плечі гріла. Нічого не просила, без образ Лишаючи частинку душі й тіла. І ось я знов ступаю на карниз. Крок уперед роблю, тебе гукаю. Ти точно чуєш, вихором летиш... А от чи встигнеш, поки що не знаю... 22.01.2022
2022-01-29 04:51:09
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Володимир Мельник
Відповісти
2022-01-30 00:22:09
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Крик душі 🖤
Відповісти
2022-02-11 22:01:39
1
Володимир Мельник
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) Якщо чесно - так. Починав писати про себе; далі пішла вже гра образами. Але емоція автобіографічна, про глибинний зміст знаю лише я.🤫
Відповісти
2022-02-11 22:11:21
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2531
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4655