Червоні фірмові ромашки
Володимир Мельник
Червоні фірмОві ромашки Розквітли в зимовім саду. Наївні такі, бідолашки, Шукали тепла у снігу. Ловили тендітні сніжинки, Натомість лишався біль. На пелюсткАх - сльозинки, У дУші в'їдалася сіль. З благанням у небо дивились: Де ж сонце, птахи, весна? Ви безнадійно спізнились: Тут господиня - зима. Цинічно вітри сміялись, Колискові співали пісні, СерцЯ через раз зупинялись... Може краще ввісні?.. Будь ласка, не слухайте хуґу. Візьміть ось тепла долонь, Спаліть діамантову тугу, До неба - сердець вогонь! Палайте на лютім морозі, Розпалюйте ватру у снах!.. Червоні ромашки "Розі" Цвітуть - отже тут весна! 11.01.2022
2022-01-11 05:01:28
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Володимир Мельник
Дякую Rosse за "червоні фірмові ромашки")
Відповісти
2022-01-11 05:05:51
Подобається
Інші вірші поета
Так захотілося померти прямо зранку Нині місяць сяє в повні У мене в голові гуляє вітер Здуру втрапив у твій капкан
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3845
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1306