Попіл

М'ятнохвіста

Тихим тріском згорає у вогні бумага, там – усі мої думки, усі мої слова, які тепер фальшиві і несчасні. Я більше не я, я відмовився від себе. Перед зеркалом стоїть людина без лиця, можливо все ж вродлива, але бридка, без особистості, без думки й совісті, без жалю й сорому, владна убивати всіх, гай лише накажуть, гай лише наведуть палець, і не важливо вже, чи то мала дитина, чи бабуся. Це ворог, куого потрібно знешкодити, це ворог, тому що він може думати. І лише вбивай, в пошуках себе в цих довгих коридорах, але потім буде пізно, потім, буде, вже кінець... Залишається лише жалюгідний попіл, після нього нічого вже нема, і вже пізно щось робити... Ти зробив вибір в свою сторону, тепер живи з таким фіналом.

2022-12-27 20:28:02

Інші вірші поета

Боюсь любити, но люблю Страх Сни Скажи зіркам

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

NOURCHEN LEE

@_Nourchen

Plzdrinkmypapaaa

@Plzdrinkmypapaaa

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6918

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

6166