Череп
Смотрит грустно из спален Гладко выбритым снобом. Кем ты был мне подарен, Или чёртом, иль Богом? Восхищался сначала Я бездонностью глаз. Твоя мысль зазвучала, Как безмолвный приказ. Я же бросился быстро Записать, не забыть: Когда грянет тот выстрел За которым не быть, Как любовью мне ветры Протрубят, а пока Постоянные жертвы В небо, вверх, в облака, Продиктует кто слово, От которого дрожь? Слово то, что основа, А за ним только нож! А за ним я не буду, Навсегда замолчу. Слово, что не забуду; Запишу, прокричу! И на старом комоде Под удары зубов Говорить о свободе Странный череп готов. Не о той, что получишь Вдоль течения лет, А свободе, что случай, Как восторженный бред, Будто кубок победный, Как катрена строка. Вдруг застыл я весь бледный, И не пишет рука. А он громче вещует О весне за окном, Как за выстрелом пуля Входит в череп, как в дом. И я трогаю пальцем Рядом с ухом висок. Там натянут на пяльцах Над дырой волосок. Смотрит грустно из спален, Промолчавший о многом. Кем тебе был подарен, Я иль чёртом, иль Богом?
2023-08-06 12:44:42
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1463
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1820