Череп
Смотрит грустно из спален Гладко выбритым снобом. Кем ты был мне подарен, Или чёртом, иль Богом? Восхищался сначала Я бездонностью глаз. Твоя мысль зазвучала, Как безмолвный приказ. Я же бросился быстро Записать, не забыть: Когда грянет тот выстрел За которым не быть, Как любовью мне ветры Протрубят, а пока Постоянные жертвы В небо, вверх, в облака, Продиктует кто слово, От которого дрожь? Слово то, что основа, А за ним только нож! А за ним я не буду, Навсегда замолчу. Слово, что не забуду; Запишу, прокричу! И на старом комоде Под удары зубов Говорить о свободе Странный череп готов. Не о той, что получишь Вдоль течения лет, А свободе, что случай, Как восторженный бред, Будто кубок победный, Как катрена строка. Вдруг застыл я весь бледный, И не пишет рука. А он громче вещует О весне за окном, Как за выстрелом пуля Входит в череп, как в дом. И я трогаю пальцем Рядом с ухом висок. Там натянут на пяльцах Над дырой волосок. Смотрит грустно из спален, Промолчавший о многом. Кем тебе был подарен, Я иль чёртом, иль Богом?
2023-08-06 12:44:42
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1549
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1414