Заповедная земля
Где та правда не понять нам Ни сегодня, ни вчера. Ссорят годы даже братьев. Здесь хамас, там хезболла. А я маленький прижатый, С четырёх сторон моря. От оклада до зарплаты Сокращается земля. Солнце в небе и оконце, За окошком Бога взгляд. И доносит Богу Солнце Всё, что губы говорят, Всё, что думают печальны От жары мои мозги. А я думал, это тайна, А кто выведал – враги. И летят в меня ракеты, Вам же кажется, цветы. Бьёт собаку палкой этой Божий ангел с высоты. Слышишь, ангел, гадом буду, Не трудись напрасно, зря! Только ждать да верить в чудо, Заповедная земля.
2023-10-19 10:57:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1586
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11487