Смерть – полёт над природой
И вот в твой сон приходит Бог В обличьи ангела с посланьем, А ты ведёшь с ним диалог, Как будто с другом на свиданьи. На новый отправляясь круг, Покинув всё, что было в прошлом, А ангел тот – тебе не друг, И замер ты в сомненьи пошлом. Вдруг скучных чёрно-белых снов Порвалось разом покрывало. Нет, он не нёс тебе любовь, Но слово, что судьбу скрывало. И не был лик его красив, Но непреклонен был, мистичен. Он говорил, в тебя вонзив Холодный взгляд, свой взгляд циничный. Им будет передан приказ Понятен, однозначен, точен. Потом отпрянет вдруг назад, Покинуть хрупкий мир, непрочный, Исчезнуть в вечность навсегда Быстрее бешеного смерча. Но вот расстаться с ним тогда Ведь будет горше даже смерти. Ты поспешишь ему задать Вопрос в затылок, прямо в спину. А он не сможет промолчать, И взглядом пристальным окинув, Ответит честно, бросит так, Судьбу и жизнь твою листая, Как будто нищему пятак, Официанту дал на чай он. Пусть жизнь закружит бегом лет, Слова – когда проверишь, вздрогнешь. Ты в вечность взял теперь билет, Билет без мест, об этом должен Ты помнить, чтобы оправдать, Не отвернуться чтоб от рая. Отныне Бога ты солдат. Другие верят, пусть – ты знаешь. Настанут чёрно-белых снов И чёрно-белых будней годы. Ты не от мира, ты готов Душой подняться над природой.
21.01.2024
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1389
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1129