Возвращение
Там не просят пощады, Просто некуда деться, Где души моё сердце Опалили войной. Вот вернулся – мне рады, Но любовь – это средство. Нет не цель, только средство. Не такою ценой! Там, где землю делили На свою и чужую, Чтоб в неё закопаться От огня да от пуль. Вы мне в чарку плеснули. От чего я ревную? Я трёхсотым вернулся, А души не вернул. Той, что утром дарила С первым лучиком солнца Мне великая сила Да вселяла покой. Как давно это было! А она не вернётся. Только память от взрыва. Что же делать с собой? Можно быть патриотом И, закон не нарушив, Удалять людям души, Отделяя от тел. Мы не просим, но вот Он, Тот, кто дал людям души. Он не станет там слушать Здешних цен беспредел.
2024-01-31 18:44:31
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3916
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1734