Туда, где жизнь
Стою у жизни на краю, Заглядывая вниз, Как там кипит в сплошном бою, Бурлит и стонет жизнь. И выбираю для себя, В какой родиться век. Пусть в день рождения дитя Идёт не тает снег. В тепле любви, в кругу семьи Встаёт над крышей дым. Я стану семенем твоим, Ты временем моим. Свершилось, замерло, пошло, Идёт как этот снег. И всё вокруг белым бело, Всё тянется к весне. Потом черкну сквозь небосвод, Как белая звезда, Что в вечном поиске свобод Уходит в никуда. Чтоб снова встать на жизни край, Заглядывая вниз. Давай, кидай меня, бросай Туда, где стонет жизнь.
2023-09-20 10:59:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2380
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12497