ми з тобою
Есмеральда Еверфрі
ми з тобою занадто подібні й не подібні занадто - теж це дратує, ти знаєш, дратує до черлені в очах, і все ж я тебе захищала роками від найбільших жахів й незгод, ти для мене була готова відректися від світу, от тільки з часом усе змінилось. ти і я - що за злісний жарт. коли в двох інтереси різні, душ зв'язок ні гроша не варт: ти смієшся в обличчя й потім підливаєш у кубок отрíй, я спокійно дивлюся в очі й з блиском сталі кидаюсь в бій. ти несеш у собі найгірші мої спогади, ніби сни і боїшся, боїшся того, чим я стала, моєї тьми. я ж іще пам'ятаю кожен твій ревнивий учинок й крок, як сплітались навколо мене троси чорних, лихих пліток. я іще пам'ятаю спроби прикидатися мною. хей, щоб у мене була лиш сестра ти потратила стільки ідей, що твоєї любові хвиля то - жостокий десятий вал і того, чим все це обернеться, з нас ніхто не чекав...
2023-07-26 20:20:45
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Від вірша віє загадкою та цікавезною історією 🤔 А ще в ньому різні емоції, досить сильні, неоднозначні, зачіпають і змушують до кількаразового прочитання... В "Обране"
Відповісти
2023-07-26 21:37:48
1
Інші вірші поета
Даремності вир Нічне шосе Вони живі, хай тільки під пером Дурман брехні
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Zeen
@Blue_Bliss
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5212
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12936