ми з тобою

Есмеральда Еверфрі

ми з тобою занадто подібні й не подібні занадто - теж це дратує, ти знаєш, дратує до черлені в очах, і все ж я тебе захищала роками від найбільших жахів й незгод, ти для мене була готова відректися від світу, от тільки з часом усе змінилось. ти і я - що за злісний жарт. коли в двох інтереси різні, душ зв'язок ні гроша не варт: ти смієшся в обличчя й потім підливаєш у кубок отрíй, я спокійно дивлюся в очі й з блиском сталі кидаюсь в бій. ти несеш у собі найгірші мої спогади, ніби сни і боїшся, боїшся того, чим я стала, моєї тьми. я ж іще пам'ятаю кожен твій ревнивий учинок й крок, як сплітались навколо мене троси чорних, лихих пліток. я іще пам'ятаю спроби прикидатися мною. хей, щоб у мене була лиш сестра ти потратила стільки ідей, що твоєї любові хвиля то - жостокий десятий вал і того, чим все це обернеться, з нас ніхто не чекав...

2023-07-26 20:20:45

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Від вірша віє загадкою та цікавезною історією 🤔 А ще в ньому різні емоції, досить сильні, неоднозначні, зачіпають і змушують до кількаразового прочитання... В "Обране"

Відповісти

2023-07-26 21:37:48

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4792

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11351