Ачер
Есмеральда Еверфрі
Кривáве листя крúком лопотúть Що чáс іти... що мóжна ще лишúтись Лишитись тúшком завивáнцем млú Чи того Ачеру* останцем пломенистим. "Куди не глянь - зостались тільки ми, Твій падолист мов кров моїх поранень, Та ти повернешся вкінці зими, Я ж сніжно-білий одягаю саван." З останніх сил пишу слова. Зітри Якщо мій друг чи ворог прийде в гості. Величний клен самотньої гори Корінням заплітає чорні кості. *Ачер - клен з латинської мови транслітеровано 12.03.2023
2023-09-20 12:21:15
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сніданок з Едемом
Ви не проти рецензії на цей вірш?
Відповісти
2023-09-21 21:25:13
1
Есмеральда Еверфрі
Буду навіть рада.
Відповісти
2023-09-22 07:23:48
Подобається
Лео Лея
Кривавий захід на листках ачера Промінням сонця в росах затаївсь. Багряне небо в хмарах, як в озерах, Блакить ховає... Вечір нагодивсь. Ось так відгукнувся твій вірш💖
Відповісти
2023-09-24 20:45:47
1
Інші вірші поета
Дощовий Дозволите? Наступний крок Крила
Інші поети
angel dm
@angel328
Троянда (Любов)
@lyubanya_colomba_di
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1707
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1224