Біле чи чорне?
Есмеральда Еверфрі
Біле чи чорне? Світло чи тьма - Ворон не змінить колір крила... Слово чи тиша? Голос вітрів Веде крізь відгомін віків... Що обереш? В пориві душі Пісні слова тримають чужі. Сонце чи Місяць? Суть їх побач, Але від мудрости не заплач... Сила у чім? Лев грізний, але Чахне і він, бо тіло старе... Слабкість де є? Спалах і грім Поряд завжди, та смерть в чімсь однім... Мудрість людська - туманні знання Не давніші за світу буття. Силою ти силу не скориш - Зло злом ніколи не побореш. Біле чи чорне? Тон двобою Б'є по струнах нас із тобою. Вибір чийсь ледь не став летальний: Світло чи тьма? Твій шанс останній..
2019-01-24 18:29:59
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джек Пот
Це це для мене шедевир
Відповісти
2019-01-25 11:46:12
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Джек Пот дякую велике😊
Відповісти
2019-01-25 14:21:46
Подобається
Інші вірші поета
It is you Ти Я люблю Імпровізація
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2486
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5442