Дощ
Есмеральда Еверфрі
А дощ умиє від тривог й метань, Залишить спокій, крихточку печалі. Від темпераменту жорстких змагань На спомин дасть надійний шепіт сталі. Не принесе оманливих надій, Наліт ілюзій обіб'є додолу. Нас не залишить в мороці бездій - Жовтневий чай подасть до твого столу. Запише мрії сяйвом блискавиць На сторінках промоклого асфальту. Відволіче від скам'янілих лиць, Вмурованих у почорнілу смальту. Огорне в грому сильний передзвін, Не зрадить людям стомлені секрети. Ще раз підтвердить, що реальність - тлін, А ми у ній - лише свої портрети... Безшумно зникне з річковим туманом, Востаннє застерігши світ від втечі. До нас не раз повернеться зі сном, Легенько підійде та обійме за плечі.
2019-11-27 05:59:11
23
0
Інші вірші поета
Легке перо змінив тепер есток Мій дім За шепіт мрій Імпровізація
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8033
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1013