Дощ
А дощ умиє від тривог й метань, Залишить спокій, крихточку печалі. Від темпераменту жорстких змагань На спомин дасть надійний шепіт сталі. Не принесе оманливих надій, Наліт ілюзій обіб'є додолу. Нас не залишить в мороці бездій - Жовтневий чай подасть до твого столу. Запише мрії сяйвом блискавиць На сторінках промоклого асфальту. Відволіче від скам'янілих лиць, Вмурованих у почорнілу смальту. Огорне в грому сильний передзвін, Не зрадить людям стомлені секрети. Ще раз підтвердить, що реальність - тлін, А ми у ній - лише свої портрети... Безшумно зникне з річковим туманом, Востаннє застерігши світ від втечі. До нас не раз повернеться зі сном, Легенько підійде та обійме за плечі.
27.11.2019
23
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2573
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11356