Імпровізація
Есмеральда Еверфрі
Ніч... Вже вступила в свої права. Сон... Він бере в полон, як трава. Ти. Не здалася йому в душі. Хтось, Вже тримає серця ключі. Там, Де горить перемоги вогонь. Є, Хто не може підняти долонь. І, Коли нове життя росте. То, Неодмінно старе помре. Мир, Не буває без війни. Світло, Стає видко між пітьми. В дуеті з @cas_tielll ~ м. Черкаси ~ 19.09.2018
2018-09-19 13:04:18
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Есмеральда Еверфрі
@Глеб Буткевич могу попытатся перевести, если хочешь)
Відповісти
2018-09-20 11:07:33
Подобається
Глеб Буткевич
@Есмеральда Еверфрі да не, я ж говорю, и так в основном всё понял)
Відповісти
2018-09-20 11:19:56
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Глеб Буткевич как хочешь)
Відповісти
2018-09-20 15:33:18
Подобається
Інші вірші поета
Всесвітня гра Наступний крок Легке перо змінив тепер есток Заховай
Інші поети
Rogachova
@Rogachova
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4794
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4053